«пані з пиріжками»

Моя перша цвинтарна любов то з дитинства маю спогад про таку скульптуру на старому цвинтарі села Підмихайля, звідки баба і дідо.

Якось важко тепер зрозуміти чому і звідки моя дитяча пам'ять намалювала на цвинтарі кам'яний кошик з пиріжками у руках пані з кучерявим зібраним волоссям майже в людський ріст.

Одна думка хіба про то є, що навряд в дитячій голові є якісь табу щодо теми їжі чи побутової теми в такому сакральному і виструнченому місці, де то і то не можна і, власне, головне Неее пасує

Пані з пиріжками виявилася, не зовсім тим ким здавалася.

Про це місце пам'ятаю ще одну байку, що це насправді не могила, а якщо добре посунути скульптуру то там знизу є довгий підземний хід яким модна дійти до річки лімниці.

Не перевіряла, але якщо і так то це гарно замаскували епітафією.

Відвідую її час від часу.

Фото зробила десь 2005-6 як писала, здається якусь штуку до пластової проби, і шукала всякі красоти по селі.

А де ж їх шукати як не на цвинтарі, і не на руїнах колгоспу)